СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЖУПА́НЧИК
, а, ч.
Зменш.-пестл. до жупа́н.
Сам
[турчин]
пикатий, витрішкуватий, у червоних шароварах, жупанчик зелений
(Марко Вовчок)
;
Наверх наділа
[Катруся]
оксамитний голубий жупанчик, червону, мов кров, спідницю, а спереду гарно мережану фартушину
(А. Чайковський)
;
На ньому був уже не кожушок, а якийсь чудернацький жупанчик із пов'язкою на рукаві
(П. Панч)
;
На княжому дворі було душ із півсотні можів
[мужів],
убраних у куці жупанчики
(І. Білик)
.