ЖУПА́Н
, па́на́, ч.
1
. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти
. Завзятий, у синій шапці, у жупані, В червоних, як калина, штанях, Навприсідки вліта козак
(Т. Шевченко)
;Довга на йому кирея, під киреєю – жупан синій, чорна шапка з верхом червоним
(С. Васильченко)
;На вал виліз і Лобода, все ще осмикуючи полковницький жупан з австрійського сукна
(Іван Ле)
.2
. заст.
Теплий верхній чоловічий суконний одяг
. Пішли
[рибалки]
в Аккерман, посправляли собі нові свитки, а декотрі пошили сині суконні жупани(І. Нечуй-Левицький)
;Несміливо заглядав у двері високий бородатий рудий купець у довгому жупані
(А. Хижняк)
; * У порівн.
Френч на ньому з нового сукна, .. довгий, мов жупан
(О. Гончар)
.3
. заст.
Верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин
. – Як була я пані В новому жупані, Паничі лицялись, Руку цілували!..
(Т. Шевченко)
;Вона встала, накинула жупан і вийшла в садок
(І. Нечуй-Левицький)
;– А, що він плеще! – з зневагою озирнулася одна з перекупок в чорному з вилиском на жупані, підперезана синім поясом
(В. Винниченко)
.