СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЖУ́ПА
, и, ж.
1
.
діал.
Соляна копальня або солеварня
.
[
Анна
:]
Дай Боже здоровля! Так, кажете, мій з вами не їхав?
[
Бабич
:]
Ні, кумо. Я його ще на соляній жупі лишив
(І. Франко)
;
Одночасно магнати і шляхта розширяли у своїх маєтках і промисли: гути (скляні заводи), буди (виробництво поташу), жупи
(з наук. літ.)
.
2
.
іст.
Назва округу, а також села в деяких країнах Центральної та Південної Європи (Чехії, Словаччини, Угорщини, Сербії та ін.) до середини ХХ ст.
Жупан Градимир, володар чималої жупи між річками Туром і Тугою. Говорив жупан тихо й хрипкувато
(І. Білик)
;
– За наказом уряду, що підписаний 15 вересня 1942 року, панові Цайліку і панові Немету надані земельні ділянки у Марамарош-Сіготській жупі по сто угрів кожному, за планом земельної управи
(С. Скляренко)
.