СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЖУКУВА́ТИЙ
, а, е, розм.
1
.
З темною шкірою обличчя; смаглявий
.
Не встигли за ним зачинитися двері, як на порозі заявилася огрядна постать чорного, жукуватого пана в формі судовця
(М. Стельмах)
;
Як це давно було! Як давно... І чи він ото був тим жукуватим пастушком у літі, що після школи вилітав на гори травневим ясним днем?
(О. Сизоненко)
.
2
.
перен.
Схильний до шахрайства, хитрощів, обману
.
Не згадувала
[пані],
як жукуватий князь прогайнував усю батьківщину, зоставив їй тільки будинок невеличкий у місті
(Марко Вовчок)
.