СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
ЖУ́ЙНИЙ
, а, е.
1
.
Який жує жуйку (у 2 знач.)
.
Не щирий, праведний народ, А так собі – тупе міщанство, Ходячий шлунок, жуйний рот
(М. Руденко)
;
Мускусна кабарга – єдиний представник родини кабарг ряду жуйних ссавців – зараз перебуває під загрозою зникнення
(з наук. літ.)
.
2
.
у знач. ім. жу́йні,
них,
мн.
Тварини підряду парнокопитих, які жують жуйку
.
У травленні жуйних, як відомо, велику роль відіграють мікроорганізми
(з наук.-попул. літ.)
;
Найкраще використовують клітковину жуйні, що мають чотирикамерний шлунок з багатою мікрофлорою для її розщеплення
(з навч. літ.)
.