ЖУ́ЖМОМ
, присл.
У згорнутому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканину)
. Гусари й дами пороздягались і накидали жужмом цілу купу одежі на стільцях та на канапі
(І. Нечуй-Левицький)
;Він почав підгортати під своє тіло жужмом одежу
(А. Шиян)
;Одним махом зірвавши з соборної таблиці плакат, жужмом кинула
[Віра Пилипівна]
його під ноги й вилетіла з кабінету(О. Гончар)
;//
Без усякої системи, купою, одне на друге (на другому)
.Кине
[Олександра]
в хаті все жужмом, а сама чимчикує до корчми(М. Коцюбинський)
;Наче наступивши на гострий цвях, він із жахом скидає руками, вихоплює годинника, дивиться, знову змахує руками, жужмом, з люттю засуває рукопис .. в шухляду
(В. Винниченко)
;На мить вона завагалася, чи стелити Женчикові окремо, а потім поклала жужмом подушки, укривала й простирадла і постелила Женчикові на ліжку
(Б. Антоненко-Давидович)
;//
Все разом, великою кількістю
.Коли деякі монголи надто наближалися до їх
[тухольських]
становищ, зараз скрипіла машина і жужмом летіло каміння на нещасних(І. Франко)
;Я швидко біжу по чемодан, несу його в клас. Незабаром жужмом летять з його в один бік сорочки, котиться засохлий у дорозі хліб у другий
(С. Васильченко)
; * Образно.
Нервове піднесення жужмом збило думки і відганяло сон
(Ю. Смолич)
.