СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЖУ́ЖМОМ
, присл.
У згорнутому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканину)
.
Гусари й дами пороздягались і накидали жужмом цілу купу одежі на стільцях та на канапі
(І. Нечуй-Левицький)
;
Він почав підгортати під своє тіло жужмом одежу
(А. Шиян)
;
Одним махом зірвавши з соборної таблиці плакат, жужмом кинула
[Віра Пилипівна]
його під ноги й вилетіла з кабінету
(О. Гончар)
;
// 
Без усякої системи, купою, одне на друге (на другому)
.
Кине
[Олександра]
в хаті все жужмом, а сама чимчикує до корчми
(М. Коцюбинський)
;
Наче наступивши на гострий цвях, він із жахом скидає руками, вихоплює годинника, дивиться, знову змахує руками, жужмом, з люттю засуває рукопис .. в шухляду
(В. Винниченко)
;
На мить вона завагалася, чи стелити Женчикові окремо, а потім поклала жужмом подушки, укривала й простирадла і постелила Женчикові на ліжку
(Б. Антоненко-Давидович)
;
// 
Все разом, великою кількістю
.
Коли деякі монголи надто наближалися до їх
[тухольських]
становищ, зараз скрипіла машина і жужмом летіло каміння на нещасних
(І. Франко)
;
Я швидко біжу по чемодан, несу його в клас. Незабаром жужмом летять з його в один бік сорочки, котиться засохлий у дорозі хліб у другий
(С. Васильченко)
;
* Образно.
Нервове піднесення жужмом збило думки і відганяло сон
(Ю. Смолич)
.