СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЖО́РНО
ЖО́РНА
, рен, мн. (одн. жо́рно, а, с.).
1
.
Два плескатих круглих каменя, признач. для лущення і розмелювання зерна та інших твердих предметів
.
Жорна м'яко шамотіли по зерну: кіш трясся, як у пропасниці
(М. Коцюбинський)
;
Здобувши електричний струм, пустив
[Микита]
його .. рухати верстати в майстернях, жорна в млині, бігунці в олійниці, кінопересувку
(Ю. Яновський)
;
Жорно було надзвичайно важке
(З. Тулуб)
;
* У порівн.
Величезне, як млинове жорно, і червоне, як жар, сходило сонце
(О. Донченко)
.
2
.
перен.
Видима форма місяця, сонця і т. ін
.
З-за кам'яної огорожі викочувалося велетенське жорно червоного, як заграва, місяця
(О. Донченко)
;
Афiняни визнавали сонце богом, .. воно – вогненне жорно
(Р. Андріяшик)
.
3
.
Пристрій, яким у домашніх умовах розмелюють зерно; ручний млин
.
Посеред хати сидів чоловік і крутив однією рукою жорна
(І. Багряний)
;
Мололи в себе вдома потайки, пішли в хід старі дідівські жорна, які валялись десь на вгородах та попід хатами
(А. Хижняк)
;
Жорна складаються з невеликого ящика на ніжках, в який уміщено два плискаті камені
(із журн.)
.
(1)
 
Корбове́ жо́рно
жорно з корбою (у 1 знач.)
.
У круп'яра в місті побачив я .. корбові жорна, що ними крупи меле
(І. Франко)
.