СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЖОНГЛЮВА́ТИ
, ю́ю, ю́єш, недок.
1
.
Майстерно підкидати і ловити один або одночасно кілька предметів
.
Жонглював він легко, невимушено, з веселим посміхом
(О. Донченко)
;
– Я хочу, – він вийняв ножик з кишені жилетки і почав жонглювати ним перед очима Катерини, – я хочу, щоб ви... обікрали своїх
(Ірина Вільде)
;
Зайцева душа не могла чути дитячого плачу, тож назбирав круглих камінців і давай жонглювати
(В. Багірова)
.
2
.
перен.
Вправно, але безвідповідально використовувати у висловлюванні певні поняття, слова і т. ін.
– Ну, як же: не так я говорю? – жонглював словами Шарко. – Чи, “може так, може ні”?
(М. Хвильовий)
;
В них
[словах Сагайдачного]
не було жодної риторичної фрази, якими жонглювали в промовах пани
(З. Тулуб)
;
Політичні клоуни жонглюють словом “народ”
(Л. Костенко)
.