СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЖОНА́ТИЙ
, а, е, розм.
Який має дружину; одружений
.
І сниться їй той син Іван І уродливий, і багатий, Уже засватаний, жонатий
(Т. Шевченко)
;
Він жив в невеличкій кімнатці з маленькою піччю, де можна було готувать страву, коли траплявся жонатий вчитель
(І. Нечуй-Левицький)
;
Я сказав Ганці, що я жонатий і взагалі людина мандрівна
(Ю. Яновський)
;
// 
з ким, на кому.
Який перебуває у шлюбі
.
– Чи ти, Галю, не знаєш Варениченка? – пита москалиха дочки .. – Того Вареника, що – розказують – разом на двох жінках був жонатий?
(Панас Мирний)
;
Грицько був жонатий на третій жінці, Марині
(І. Карпенко-Карий)
;
Князь Михайло Михайлович Вишневецький був жонатий з дочкою волоського господаря
(О. Стороженко)
;
// 
у знач. ім. жона́тий,
того,
ч.
Той, хто перебуває у шлюбі
.
– Ото вона сама... за жонатого заміж пішла...
(Панас Мирний)
;
– Де ж я того чоловічого духу дістану? – журиться вдова. – Вдівець не трапляється, а жонатого приманювати Бог не велить
(Григорій Тютюнник)
.