ЖОНА́ТИЙ
, а, е, розм.
Який має дружину; одружений
. І сниться їй той син Іван І уродливий, і багатий, Уже засватаний, жонатий
(Т. Шевченко)
;Він жив в невеличкій кімнатці з маленькою піччю, де можна було готувать страву, коли траплявся жонатий вчитель
(І. Нечуй-Левицький)
;Я сказав Ганці, що я жонатий і взагалі людина мандрівна
(Ю. Яновський)
;//
з ким, на кому.
Який перебуває у шлюбі
.– Чи ти, Галю, не знаєш Варениченка? – пита москалиха дочки .. – Того Вареника, що – розказують – разом на двох жінках був жонатий?
(Панас Мирний)
;Грицько був жонатий на третій жінці, Марині
(І. Карпенко-Карий)
;Князь Михайло Михайлович Вишневецький був жонатий з дочкою волоського господаря
(О. Стороженко)
;//
у знач. ім. жона́тий,
того,
ч.Той, хто перебуває у шлюбі
.– Ото вона сама... за жонатого заміж пішла...
(Панас Мирний)
;– Де ж я того чоловічого духу дістану? – журиться вдова. – Вдівець не трапляється, а жонатого приманювати Бог не велить
(Григорій Тютюнник)
.