ЖО́ВЧНИЙ
, а, е.
1
. Прикм. до жовч 1
. Квасолю рекомендують як дієтичну страву при клінічному лікуванні хвороб печінки і жовчного міхура
(з наук. літ.)
;Виникнення жовто-коричневих плям (ксантелазм) на шкірі повік, біля куточків очей часто спричинене хворобами печінки та жовчних шляхів
(із журн.)
.2
. перен.
Який любить досаждати, неприємно вражати словами; злостивий
. Він був знов такий жовчний!
(О. Кобилянська)
;– Революція не питає, ким та на кого! – жовчний, злий вихопився наперед з-поміж штабістів Баржак
(О. Гончар)
;Вона тепер така жовчна й анемічна, її тільки й вистачає, що на зненависть до мужчин
(Л. Костенко)
;//
Який виражає недовір'я, ворожість, роздратованість, злобу
.Скільки разів за минулі роки він у думці кидав невідомому рецензентові жовчні й гнівні слова
(С. Журахович)
;В цих жовчних писаннях – знання світової філософії й історії!
(Р. Іваничук)
;Я ніколи не бачив на його обличчі усмішки, не чув його сміху, навпаки, цідив слова жовчні, в'їдливі, злі
(Ю. Мушкетик)
.