ЖОВЧ

, і, ж.

Гірка жовто-зелена рідина, що утворюється в печінці, необхідна для засвоєння жирів і посилення функцій кишечника

Одна з них

[бабів]

була певна, що тільки розтиранням ноги жовчю з білого голуба й може врятувати хлопця

(О. Донченко)

;

Висмикнув

[Бумблякевич]

руку й вжахнувся – долоня була покрита якимось ядучо-зеленим слизом, мовби хтось розчавив жовч

(Ю. Винничук)

;

* У порівн.

Він ішов і йшов у глибінь ночі, і її мов жовчю облиті приполи відступали все далі й далі

(М. Стельмах)

перен.

Ворожість, недоброзичливість; злоба

І ніби чую я в тому реготі сміх з жовчю Берне

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Здорово, молодці! – гаркнув він на московський солдатський манір, але з явним глумом і жовчю

(І. Багряний)

;

Ледь стримався

[Олег],

та все ж таки трохи ядучої жовчі вирвалося назовні, оформилося у коротку образливу фразу

(А. Кокотюха)

;

Важке почуття, викликане горем, невдачею і т. ін

– Чим невдоволений, синку? – запитав батько. – Жовч їсть мене, – прямо одвітив

[відповів]

син. – Ти манив мене царством, а ким я став?

(О. Бердник)

;

* Образно.

До вас, мої єдині друзі, Я серце принесу розбите І очі, виплакані в тузі, І слово, жовчю облите

(В. Еллан-Блакитний)

;

рідко, чого.

Те, що становить найїдкішу, найгострішу частину чого-небудь

[

Івась

А оці іронічні горді посмішки, хіба це не боротьба, це ж жовч ненависті до мене, не як до Івася, а як до робітника Івася

(Мирослав Ірчан)