СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ЖОВТЯ́К
, а́, ч.
1
.
Переспілий огірок, що має жовту шкірку
.
– Огірок дай, та не жовтяк, а тверденький, і хліба кусень вріж
(А. Шиян)
;
Коли прийшов час закладати соління, на огудинні самі жовтяки позалишалися
(М. Руденко)
;
* У порівн.
Краска де й ділася – жовта, жовта стала Уляна, як жовтяк
(Панас Мирний)
.
2
.
перен., розм.
Про худу, виснажену хвору людину, яка має бліде з жовтизною обличчя
.
Напевне характер
[у редактора]
ведмежий, – зробив собі висновок Гурін. До того ж він, мабуть, хворий. Жовтяк...
(С. Журахович)
;
“Цей жовтяк, – подумав
[хан]
про бейлербея, бо той мав жовте, як шкуринка на помаранчі, обличчя, – скаже в Едірне, буцім я погано сповняв вищі повеління”
(Ю. Мушкетик)
.