СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ЖОВТОРО́ТИЙ
, а, е.
1
.
Із жовтим дзьобом; у якого куточки дзьоба вкриті жовтою шкіркою
.
Кричать галчата жовтороті Про радість жити і жадать
(М. Рильський)
;
Дитяче волоссячко пахло сонцем, кубельцем і теплим пір'ям – так пахнуть жовтороті горобенята
(О. Донченко)
;
Зненацька .. обступлять його
[Сивоока]
непробивні лісові гущавини, землі без доріг, .. і рибина, яку сам уперше витрусив з верші, і гніздо з жовторотими пташенятами, що його знайшов у кущах
(П. Загребельний)
.
2
.
перен., зневажл.
Молодий, недосвідчений, без життєвого досвіду (про людину)
.
Хіба нормальним людям впало б отаке в голову: послати сюди жовторотого крикуна на таку відповідальну посаду – завідувача заводських лабораторій?..
(Ю. Шовкопляс)
;
Вчора одне з ремісничат забралося, жовтороте, на танцмайданчик і давай до дівчат в'язнути
(О. Гончар)
;
Віра мала значно більше жіночого досвіду, ніж Ліза, .. а сестру ще недавно вважала жовторотим дівчиськом
(М. Руденко)
;
// 
у знач. ім. жовторо́тий,
того,
ч.; жовторо́та,
тої,
ж.
Молода, недосвідчена, без життєвого досвіду людина
.
Він суворо крикнув: – Зараз же мені додому, жовтороті!
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Товста рука схопила хлопця за плече. – Що ж ти розповіси, жовторотий? Ну?
(В. Малик)
.