ЖОВТОРО́ТИЙ
, а, е.
1
. Із жовтим дзьобом; у якого куточки дзьоба вкриті жовтою шкіркою
. Кричать галчата жовтороті Про радість жити і жадать
(М. Рильський)
;Дитяче волоссячко пахло сонцем, кубельцем і теплим пір'ям – так пахнуть жовтороті горобенята
(О. Донченко)
;Зненацька .. обступлять його
[Сивоока]
непробивні лісові гущавини, землі без доріг, .. і рибина, яку сам уперше витрусив з верші, і гніздо з жовторотими пташенятами, що його знайшов у кущах(П. Загребельний)
.2
. перен., зневажл.
Молодий, недосвідчений, без життєвого досвіду (про людину)
. Хіба нормальним людям впало б отаке в голову: послати сюди жовторотого крикуна на таку відповідальну посаду – завідувача заводських лабораторій?..
(Ю. Шовкопляс)
;Вчора одне з ремісничат забралося, жовтороте, на танцмайданчик і давай до дівчат в'язнути
(О. Гончар)
;Віра мала значно більше жіночого досвіду, ніж Ліза, .. а сестру ще недавно вважала жовторотим дівчиськом
(М. Руденко)
;//
у знач. ім. жовторо́тий,
того,
ч.; жовторо́та, тої,
ж.Молода, недосвідчена, без життєвого досвіду людина
.Він суворо крикнув: – Зараз же мені додому, жовтороті!
(Б. Антоненко-Давидович)
;Товста рука схопила хлопця за плече. – Що ж ти розповіси, жовторотий? Ну?
(В. Малик)
.