ЖОВТОДЗЬО́БИЙ
, а, е.
Те саме, що жовторо́тий.
За хвилину в мене був повен рот малесеньких рябеньких яєчок, а в пазусі кілька жовтодзьобих горобенят
(Л. Смілянський)
;– Ану, маленький, що на хору ніжку ізчаста
[часто]
припадаєш – дай-но я із лапки скапку вийму, просто з губ тебе, ще жовтодзьобе, нагодую і дам злетіти в небо із руки(В. Стус)
;Двадцять четвертий поверх – не жарт! Либонь, саме так почувається жовтодзьобе пташеня, визираючи з батьківського гнізда на високому дереві
(із журн.)
;//
перен., зневажл.
Молода, недосвідчена, без життєвого досвіду людина
.“Бракувало тільки, – роздратовано подумав він, – щоб у газети потрапило, як я разом з цим жовтодзьобим гімназистом захопив комуністичного аса”
(М. Малиновська)
;[
Бакаляр
:]
А колись же, пам'ятаю, Першокурсник жовтодзьобий, Повен щирої шаноби, Вірив блазням бородатим, їхнім вигадкам проклятим(М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете)
;//
у знач. ім. жовтодзьо́бий,
бого,
ч.; жовтодзьо́ба, бої,
ж., перен., зневажл.Те саме, що жовтодзьо́б.
[
Бакаляр
:]
Десять тисяч виграв на лотерею? Женитися захотiв, жовтодзьобий!(О. Коломієць)
.