ЖОВТІ́ТИ

, і́ю, і́єш, недок.

Ставати, робитися жовтим, набувати жовтого кольору

Заможний чоловік насипав на рядні Чимало Перлів просушити, Бо в скрині почали жовтіти

(Л. Глібов)

;

Захід сонця став жовтіти та блідніти

(Панас Мирний)

;

Комендант мовчав і сопів. Його маленьке личко починало жовтіти

(В. Чемерис)

;

Достигати, дозрівати

Зелені здорові абрикоси густо обліплювали гілки і вже подекуди починали жовтіти

(І. Нечуй-Левицький)

;

Виноград по садах жовтів, наливався

(М. Коцюбинський)

;

Стручки акації жовтої треба збирати до початку розкривання, коли вони починають жовтіти

(з наук. літ.)

;

В'янути, засихати, вигоряти

Степ жовтів з кожним днем, сонце палило ковиль і полин

(О. Донченко)

;

Збирають сіянку як тільки почне жовтіти та вилягати листя і цибулинки досягнуть у діаметрі 1–2 см

(з навч. літ.)

;

Ставати, робитися блідим із жовтим відтінком; худнути, марніти

Тепер і обличчя осунулося, почало жовтіти, очі – мерхнути

(Панас Мирний)

;

Свячену вербу ховають за ікону. Це найдужчі ліки, коли дитина сохне і жовтіє та висихає

(Ю. Яновський)

Виділятися жовтим кольором, жовтизною

Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами

(Марко Вовчок)

;

Було темно і нагорі в економії, і внизу у селі; тільки там і там жовтіли в білих стінах невеличкі віконця та сунули небом чорні та похмурі хмари

(В. Винниченко)

;

У передранковому тумані жовтіють вогники, і блідий відсвіт їх падає на обличчя рекрутів

(А. Шиян)

;

Не раз я поглядав на наш острів: гуляє дарма, з року в рік жовтіє пустирищем попід плавнями

(О. Гончар)

◇

(1)

В оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.)

кому, у кого і без дод.

–

хто-небудь втрачає здатність нормально сприймати навколишнє, реагувати на нього через біль, втому, хвилювання і т. ін

Ївга стоїть, як дерев'яна, труситься, в очах жовтіє. Ледве промовила: – Що се ти наробив?

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

[

Секлета Семенівна

Ну за що ти мене образив гергепою? За віщо? Ти справді дихати спокійно не даєш! Мені уже жовкне в очах!..

(М. Куліш)

;

В ньому прокинувся голод, дикий, невгамовний, незборливий

[незборимий]

голод, від якого темніє в очах

(П. Загребельний)

;

Світ мені темний зробився: пожовкло, позеленіло в очах

(Ганна Барвінок)

;

У мене так мурав'ї

[мурашки]

й заходили поза спиною від отих Омелькових речей; аж дух у грудях сперло, в очах пожовтіло!..

(Панас Мирний)

;

Замфірові потемніло в очах. Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові

(М. Коцюбинський)

;

– Ну, а коли сказала

[дочка]

про булочника – залицявся там один хвиндрик

[хвинтик]

до неї, – то в мене й у очах позеленіло

(Ю. Збанацький)