ЖО́ВКНУТИ
, ну, неш; мин. ч. жовк і жо́вкнув, ла, ло; недок.
Те саме, що жовті́ти 1
. Пшениці та жита в'яли й жовкли
(І. Нечуй-Левицький)
;Чим далі йшли, тим дошкульніше припікало сонце, тим менше було трави. А та, що була, на очах жовкла й в'янула
(Б. Лепкий)
;Як надходить осінь, птахи мовкнуть, Жолуді давно дозрілі жовкнуть
(І. Муратов)
;//
Робитися, ставати блідим із жовтим відтінком (про обличчя)
.Вона нікого не хотіла тоді бачити, не ходила обідати, жовкла і худла за один день
(М. Коцюбинський)
;Сили Олюсині вилітали разом з кашлем; вона жовкла і в'яла за кожним кахиканням і ледве встигала набирати повітря в легені
(В. Підмогильний)
;Там, у хазяїна-татарина, рідко виходила
[Мальва]
з-за килимного верстата, ниділа, жовкла, а тут їй привілля(Р. Іваничук)
.