ЖМУ́РКИ
2
, рок, мн.
Зменш. до жму́ри.
Коли подме вітрець з острова, ріка візьметься чорними жмурками
(О. Донченко)
;На Ташані плюскотіла дрібненька хвиля, і вітерець, легенький і лагідний, ганяв по ній голубенькі жмурки
(Григорій Тютюнник)
;Галя думала: невже ж і в цій мирній, такій прозорій воді, під її чистою, світлою поверхнею, якої не туманили навіть найменші жмурки, – невже й тут існують якісь страшні тварини?
(В. Владко)
; * У порівн.
Мати ж Степана, хвороблива жінка, з страдними і світлими, як жмурки на річці, очима, тихо догоряла в убогій вдовиній хаті
(М. Стельмах)
.◇
(1)
Ті́льки жму́рки пішли́
від кого
– хто-небудь зник під водою, потонув
.Човен тоді хить на другий бік, – од дяка й паламаря тільки жмурки пішли
(О. Довженко)
.