ЖМЕ́НЯ
, і, ж.
1
. Долоня й пальці в зігнутому стані, що дає можливість тримати в них покладене, насипане і т. ін
. Напився
[Микола],
взяв у жменю води собі очі трошки помочити(А. Калин)
;Антон обернувся за вітром, простяг руку з зім'ятим у жмені капелюхом
(С. Чорнобривець)
; * Образно.
Знов жорстока тиша здушила серце у жмені
(М. Коцюбинський)
; * У порівн.
В таку добу
[темної ночі]
закрадався сум у Мотрину душу і, як у жмені, зжимав гірким життям поточене серце...(Панас Мирний)
.2
. Кількість чого-небудь, що вміщається між зігнутими долонею та пальцями
. Вони їздили по селах, жебрали, збирали де яєчко, де жменю муки або кукурудзи
(М. Коцюбинський)
;Вася відсипав вартовому жменю насіння в шапку
(І. Багряний)
;Зоря хлюпнула жменю води, розбризкала її в повітрі
(О. Бердник)
;Потім викидає
[Плачинда]
на стіл жменю мідяків, перемішаних з дрібним сріблом(М. Стельмах)
;//
Пучок зірваних, зжатих рослин, який можна обхопити долонею й пальцями
.Він врізався в жито далеко од женців і все кидав жмені жита на Нимидорині купки
(І. Нечуй-Левицький)
;– Кинь-но, небого, миски та скоч раз-два на город жменю кропу й петрушки нарви!
(П. Козланюк)
;//
заст.
Міра прядива
.– Він є сотник над сотнею, старшина, жменею прядива не відбудеш
(Г. Квітка-Основ'яненко)
.3
. перен.
Незначна кількість кого-, чого-небудь
. – Коли б хоч трохи більше землі тієї... А то – всього жменя, а ти крутися біля неї
(Панас Мирний)
;Він .. разом із жменею люду виповзає з пащі вокзалу на майдан
(Олесь Досвітній)
;Слов'яни були тим валом на їхньому
[готів]
шляху до поглинення Європи, який вони мусили гризти зубами, й кожна жменя землі того валу давалася їм з кров'ю(І. Білик)
.