СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ЖЛУ́КТО
, а, с.
Виріб, видовбаний зі стовбура дерева, в якому золять білизну, полотно
.
Вона вибрала сорочки з жлукта, пішла на ставок прать
(І. Нечуй-Левицький)
;
Кращі майстри вивезли на продаж свої діжки, відра, кадуби, бодні, жлукта
(В. Кучер)
;
У хатині було свіжо й тепло, Стан сидів на дзиґлику над скошеним столом, одна нога якого зламалась і була замінена жлуктом
(І. Білик)
;
* У порівн.
Круглий, як жлукто, Роман Маркевич, хоч і запопадливий до питва, проте щасливої вдачі – він ніколи не впивається
(К. Гордієнко)
.