СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ЖІ́НЧИН
, а, е.
Належний жінці (у 3 знач.)
.
Не тямлячи себе, почав він викидати жінчине добро у відчинені до сіней двері
(М. Коцюбинський)
;
Якщо не вдасться йому знайти роботи, то він за жінчині гроші зможе стати пайщиком
[пайовиком]
в якому-небудь рентабельному підприємстві
(Ірина Вільде)
;
– Худоба і гроші мої, а не жінчині, бо вона свого майна в моєму обійсті, крім одежі, не має
(Валерій Шевчук)
;
// 
Стос. до жінки
.
На хутір приїхав жінчин брат Верига з дочкою
(П. Панч)
;
Вибили вікна і звеліли: “вибирайся з хати!” От, хилимо під метелицю. Лихо! Треба цілу ніч іти: до жінчиної сестри
(В. Барка)
;
Поспішив
[Никифор]
помагати жінчиній сестрі поратися коло печі
(Григір Тютюнник)
.