ЖІ́НКА
, и, ж.
1
. Особа жіночої статі; протилежне
чоловік
.Жінки з Аматою з'єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать
(І. Котляревський)
;Хай живе, хай уславляється .. жінка, жінка вільна, жінка-творець, жінка-мати
(Остап Вишня)
.2
. Доросла, на відміну від маленької дівчинки
. Налякані діти починали ревіти, жінки їх гамували і витирали сльози руками
(М. Коцюбинський)
;Нагнав
[Давид]
жінку якусь по дорозі – везла з дівчинкою возик з мішком од млина(А. Головко)
;Двері розчинилися. Негри входили боязко, один по одному. Це були діди, дві жінки і навіть старий жрець, обвішаний амулетами
(В. Владко)
.3
. Заміжня особа стосовно свого чоловіка; дружина
. – Галю, будь мені жінкою та поїдьмо ізо мною, – каже козак
(Марко Вовчок)
;Зараз перед ним
[трюмо]
Наталя, Данюшина жінка, зачіску поправляє(А. Головко)
.Зако́нна дружи́на (жі́нка)
див.
дружи́на
;Узя́ти за дружи́ну (за жі́нку, за жону́, за се́бе)
див.
узя́ти
.◇
(1)
Жі́нка легко́ї поведі́нки <Ву́лична жі́нка (рідко ді́вка)>
– повія
.[
Вулична жінка
:]
А ти злякався?(Леся Українка)
;В ті роки (1926–1928) було ще в місті безробіття, часом блукали вулицями та прогулювалися на майданах жінки легкої поведінки
(С. Олійник)
;Я прийшов сюди в супроводі одного пана поліцая, бо не хотів погодитися з тим, щоб мене викидали з божевільні без обіду, так ніби я їм якась вулична дівка
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашек)
.