СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЖИ́ТНИЩЕ
, а, с.
Поле, на якому росло жито
.
– Оце ми вже поминули житнище, – каже дід Данило, – перейдімо на другі гони
(Ю. Яновський)
;
Знову на житнищі жито посіяли
(Григорій Тютюнник)
;
Десь із самого низу писнула миша, повіяло пріллю, бо снопи не по-господарськи лежали на житнищі, не на солом'яній підстилці
(М. Стельмах)
;
Розмова притишена, але азарт такий голосний, що груддям вмовкли перепілки на житнищі
(Є. Пашковський)
.