СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЖИ́ТНИЦЯ
, і, ж.
1
.
Приміщення, в якому зберігається зерно; комора
.
І пожнемо, І в житницю соберемо
[зберемо]
Зерно святеє
(Т. Шевченко)
;
Ігумен вів гостей мниською оселею, .. критою соломою, з кошарами, гумном та житницею
(К. Гриневичева)
;
Зерно ясно-жовте у наші житниці пливе
(М. Рильський)
;
Боячись голодних бунтів, Борис Годунов звелів роздавати хліб із казенних житниць
(з навч. літ.)
.
2
.
перен.
Край, місцевість, що вирощує багато хліба і забезпечує ним інші місця
.
Редактор Карк: – Я щоденно читаю голодні інформації з Запоріжжя. І я згадую тільки, що це була житниця
(М. Хвильовий)
;
Сибір був захоплений буйною вольницею Єрмака .. Ось який люд завоював, зберіг і перетворив суворий Сибір у житницю Росії
(М. Стельмах)
;
Окрилений таким успіхом, уряд збирається відновити славу України як житниці Європи
(Л. Костенко)
.
3
.
діал.
Житня солома
.
Постелила баба житницю теляткам, щоб тепліше було, та й до хати
(із журн.)
.