СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-16 (А-РЯХТЛИВИЙ)
?
ЖЕ́ВРІТИ
, іє, недок.
1
.
Догоряти без полум'я; тліти
.
Де були стіжки, там лежали й жевріли купи вогняної мерви
(І. Нечуй-Левицький)
;
Біля кошари ледве жевріло багаття
(С. Чорнобривець)
;
// 
Слабо горіти, світитися невеликим полум'ям; блимати
.
Перед образами жевріє лампада
(А. Шиян)
;
Заблимала й згасла “катюша”
[лампа з гільзи]
остання, Лиш вогник у грубці ще жеврів живий
(Л. Первомайський)
;
* Образно.
І вже не вуглинками-жаринками жевріла міжусобиця-сварка, а багаттям палала
(А. Хижняк)
.
2
.
Виблискувати яскравим світлом, давати яскраве світло
.
Сонце пекло і жевріло посеред безхмарного неба
(І. Франко)
;
Місяць заллявся світлом, аж жевріючи
(О. Кобилянська)
;
Внизу були чорні хмари: ніч, а десь по боках жевріли зорі
(Б. Харчук)
;
// 
перен.
Яскраво блищати, перев. виражаючи сильні почуття, переживання (про очі); світитися
.
Христя глянула на Оришку: низенька.., ніс униз похнюпився, одні очі жевріли спідлоба в глибоких ямах
(Панас Мирний)
;
Уляна зовсім дівча: тендітна, сухорлява, .. їй ще й чотирнадцяти немає, а вже обличчя вицвіло і очі жевріють хоробливим блиском
(С. Добровольський)
;
// 
перен.
Покриватись рум'янцем; червоніти
.
Любов Прохорівна ніби теж щиро сміялася, жевріючи від вина
(Іван Ле)
.
3
.
перен.
Яскраво відбивати світло сонця, полум'я і т. ін
.
Часом спахне
[пожежа]
під самим селом, аж хати рожевіють і жевріють вікна
(М. Коцюбинський)
;
Сідало сонце, і небо на заході жевріло
(О. Гончар)
;
// 
Виділятися своїм яскравим червоним, жовтогарячим і т. ін. кольором; жаріти
.
Шипшина вже одцвіла, і на ній жевріли тугі ягоди
(В. Кучер)
;
Між стеблами
[трав]
жовтими й червоними вогниками жевріли тюльпани, колихались голубі гіацинти
(С. Скляренко)
.
4
.
перен.
Існувати приховано, затаєно; тліти
.
Одно тільки скрашало його життя невеселе: надія на краще, що жевріла в його серці
(М. Коцюбинський)
;
Я відчув, що любов, яка довго жевріла в моєму серці, набрала снаги й розквітла, розкущилась веселим, високим полум'ям
(Ю. Яновський)
;
Хай досада чи гнів жевріє, Хай до сліз я тебе озлю – Ти для мене не тільки мрія, Я живою тебе люблю
(В. Симоненко)
.