СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЕКСПЕДИ́ТОР
, а, ч.
1
.
Працівник, який займається експедицією (у 1 знач.)
.
Як в'язень-побутовець, він мав у таборі неабиякі пільги, працював експедитором у таборовому відділі постачання і не раз їздив без конвою в службових справах до Чити й Улан-Уде
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Арій Федорович Нещадим розшукував по місту Чадюка, який влаштувався кудись на базу експедитором
(О. Чорногуз)
;
Функції експедитора може виконувати й перевізник за договором перевезення
(із журн.)
.
2
.
У царській Росії – чиновник, начальник відділу в деяких урядових установах
.
Експедитор генерал-прокурорської канцелярії здобув звання колезького асесора
(з наук.-попул. літ.)
.