ЕКОНОМІ́ЗМ
, у, ч.
1
. Течія в російському соціал-демократичному русі наприкінці XIX – на початку XX ст., прихильники якої обмежували завдання робітничого класу економічною боротьбою
. Засадничими категоріями російської політичної думки були “монархія”, “православ'я”, “теократія”, “диктатура”. Такий висновок є результатом аналізу спадщини російських консерваторів і неоконсерваторів, ліберальних і революційних народників, ідеологів економізму
(з наук. літ.)
.2
. Теорія, підхід або пояснення будь-якої соціальної, політичної і культурної діяльності з погляду економічних чинників
. Починають лунати обертони диктату економізму, коли у програші своєї сутнісної раціональності стає вже весь соціум
(з наук. літ.)
;Модель перетворень, обрана керівництвом України в 1991 році, була моделлю однобічного економізму, а ще точніше – ринкового фундаменталізму
(із журн.)
.