ДУ́МАТИ

, аю, аєш, недок.

Розмірковувати над чим-небудь; мислити

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше

(прислів'я)

;

Понад Невою ідучи, Гарненько думав

(Т. Шевченко)

;

Пізньої ночі Микула сидів біля вогнища і думав

(С. Скляренко)

;

О, старий дідуган стільки надивився за життя, стільки думав над усім і розумів навіть, чим що дише, що міг би консультувати багатьох вчених і професорів з цих питань

(І. Багряний)

про кого – що, за кого – що, заст. об (о) кім – чім.

Спрямовувати свої думки на кого-, що-небудь

Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив

(Біблія. Пер. І. Огієнка)

;

– Та то, мамо, ви думаєте за батька, то він вам і сниться, – сказала Любка

(І. Нечуй-Левицький)

;

Ішов я так хутко, що навіть ні об чім і не думав

(Марко Вовчок)

;

Про дочку думав Сава Корсун, про Наташу

(С. Скляренко)

;

над чим.

Вирішувати, розв'язувати що-небудь

Більше вже місяця думаю над Вашим заходом видати збірник такий, як Ви загадали

(Панас Мирний)

із спол.

що

Мати певну думку, вважати, допускати

Як хто кого боїться, То й думає, що на того ввесь світ Так буде, як він, дивиться

(Л. Глібов)

;

– Я жадала б пояснень. Інакше я можу думати, що ви просто пожартували зі мною

(Ю. Смолич)

;

Чепурний вигляд Порфирів, новенький тільник та мідна бляха на ремені .. дали людям підставу думати, що він, певне, з училища юних моряків

(О. Гончар)

;

на кого, розм.

Вважати винним, підозрювати кого-небудь у чомусь

Метранпаж вів себе досить порядно, і було б несправедливим думати на нього

(М. Хвильовий)

;

Я теж почервонів і опустив очі. Боже! Невже ж я такий бовдур, що весь час думав на неї казна-що, а вона зовсім не така?!

(В. Нестайко)

;

у знач. вставн. сл.

Указує, кому належить думка

А я умостивсь собі на вербі й байдуже мені: нехай, думаю, турецький син мордується!

(Марко Вовчок)

;

Це ж, думаю, Палажка ходить до моєї криниці по воду

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Він за твоє і за моє життя п'ять років з шаблюкою під кулями гасав! Коли б не він, думаєш, ти сидів би ось тут у затишку на доброму жалуванні?

(М. Циба)

з інфін.

Мати намір, збиратися робити що-небудь

Одурів я, тяжко стало У вертепах жити. Думав сам себе зарізать, Щоб не нудить світом

(Т. Шевченко)

;

[

Хведоська

Це вже котрась з дівчат думає мене сполохати!..

(М. Кропивницький)

;

Кооперативний млин думаємо над річкою покласти

(І. Керницький)

за кого – що, про кого – що.

Турбуватися, піклуватися про кого-, що-небудь

Я за себе майже ніколи не думаю

(В. Стефаник)

;

[

Люцій

Нехай Руфін про себе думає та про дружину, – вони ж і так за всіх нас постраждали

(Леся Українка)

;

– Мої діти з торбами не підуть. А ви не думаєте про своїх дітей – ким же вони стануть?

(Валерій Шевчук)

(1)

Ду́мати (гада́ти) ду́му (ду́мку, га́дку, думки́-га́доньки)

–

міркувати, розмірковувати над чим-небудь

Сидить Абдул, Губи надув І гадку гадає: Що там моє, Турецькеє Військо поробляє?

(П. Гулак-Артемовський)

;

Лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває

(Т. Шевченко)

;

Мабуть, у дубах сидить

[Катря]

та думає думку

(Марко Вовчок)

;

Старій матері не спалося .. Де ж дочка повертається, поки мати такі важкі гадки дума?

(Панас Мирний)

;

Біля милої сидів я, Думки-гадоньки гадав

(Леся Українка)

;

Дивлюся на небо та й думку гадаю, Чому я не сокіл, чому не літаю?..

(М. Петренко)

;

І ду́мати забу́ти

див.

забува́ти

;

(2)

[І] ду́мати ні́чого

–

уживається для вираження неможливості здійснення, недосяжності чого-небудь

В цій

[хаті]

лежить слабий батько – певно, вмре – а жінка не знає, що робити, чим помогти; за доктора й думати нічого – грошей нема

(М. Коцюбинський)

;

(3)

І не ду́мати,

з інфін.

–

зовсім не мати наміру, не збиратися

Вдома і не думали подавати вечерю

(М. Коцюбинський)

;

Лисий Мацько стояв біля мене .. і не думав показувати цьому скупердязі листа з братською печаткою

(Р. Іваничук)

◇

Дба́ти (ду́мати) [ті́льки] про свою́ шку́ру

див.

дба́ти

;

(4)

Недо́вго ду́маючи / ду́мавши

–

швидко, відразу

Батько, недовго думаючи, піймав за чуба Кирилка і таки добре одтіпав, вигнавши усіх дітей з хати

(Панас Мирний)

;

Недовго думаючи, взяла

[Вутанька]

ніж, засукала рукава і заходилася вишкрібати дьоготь ножем

(О. Гончар)

;

Десятник, недовго думавши, закинув свиту на плече і подався з соцьким з хати

(М. Коцюбинський)