СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ДУКА́ЧИК
, а, ч., іст., заст.
Зменш.-пестл. до дука́ч 1
.
Внучатам із клуночка Гостинці виймала
[Ганна] –
І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці
(Т. Шевченко)
;
Тітка Магдалена .. мала на собі .. корсетку чорну оксамитну, з жовтими відлогами, і намисто з самих дукачиків, аж у хаті бриніло, куди йшла
(Б. Лепкий)
;
– Чекай, Гнате, – втрутився отаман. – Є і в тебе гожа дівчина. Того червінця віддай їй на дукачик
(І. Пільгук)
.