СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ДУ́ЖИЙ
, а, е; вищ. ст. ду́жчий.
1
.
Який має велику фізичну силу; сильний
.
На лихо собі Корній вдався парубком гарним, – високий, дужий, у плечах широкий
(Леся Українка)
;
Дужі коні не йшли, а бігли, й з-під полички плуга виверталася масна скиба
(С. Чорнобривець)
;
Син був уже дорослий, у хаті пара молодих дужих рук ніколи не зайва, та й невістка сподобалася їм з першого ж разу
(І. Білик)
;
// 
З товстим стовбуром і густою, розложистою кроною (про дерева)
.
На самому краю лісу на горбку ріс дуб-велет, обхватів у чотири, ще не старий, дужий
(Ю. Мушкетик)
.
2
.
Дуже великий, значний щодо сили, ступеня вияву і т. ін
.
Далеко, далеко в зеленому степу лунає дужий баритон вівчаря
(І. Нечуй-Левицький)
;
Дужий потік повітря зірвав з Безвіконного кепку
(О. Донченко)
;
Дужий степовий вітер дув поривами, знімаючи куряву понад шляхом
(Ю. Смолич)
;
Раптом дужий стусан у спину урвав мої думки
(П. Колесник)
;
// 
Який становить велику силу
.
З-під круч Дніпра виповзла, немовби з-під землі, нова дужа рать .. і пішла приступом на ординців
(Р. Іванченко)
.
3
.
Який має велику силу, авторитет, вплив; могутній
.
Вінок безсмертя сплітайте, сестри! Поета славить країна дужа!..
(М. Рильський)
;
Що то значить – Батьківщина!.. Доки маєш її, ти багатий, ти й дужий, тебе й шанують...
(О. Гончар)
.
4
.
у знач. ім. ду́жі,
жих,
мн.
Люди з твердим, стійким, вольовим характером
.
Покоління дужих не здолати!
(М. Упеник)
.
5
.
Фізично здоровий, не хворий
.
Дядина все коло мене клопочеться. – Нічого, тіточко, – кажу їй. – .. Я дужа, зовсім дужа
(Ганна Барвінок)
;
Бажаю Вам якнайбільше здоров'я. Будьте веселі й дужі
(М. Коцюбинський)
;
Вона
[Маруся]
наче соромилась, коли хворіла. Вона любила бути міцною, дужою, працьовитою, сама все робити
(О. Іваненко)
.