СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ДУДІ́ТИ
, 1 ос. немає, ди́ш, недок., розм.
1
.
Грати на дудці або іншому духовому інструменті
.
З правого боку озера, обложившись зеленим очеретом, сидів Василь і щосили дудів у зелену дудку
(Панас Мирний)
;
Він до трембіти наче вроджений. Як набере духу, то може дудіти без кінця
(Г. Хоткевич)
.
2
.
Те саме, що дудні́ти 1
.
Дудів одуд біля річки
.