СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДУДА́РИК
, а, ч.
Зменш.-пестл. до дуда́р 1, 2
.
Плакала лунко сопілка – в сумі сивенький дударик
(О. Влизько)
;
Варфоломей розповідав про дудариків, про сопілки, про різні голоси: які з вільхи прив'яленої, а які з клена
(О. Ільченко)
;
Ми маленькі Дударики, В нас новенькі Кептарики, Шапочки Із повстини, Дудочки Із бузини
(П. Воронько)
;
– Гей, діду-дударику, .. замузич нам щось! – гукнув хтось з козаків. – Не все ж і журиться!
(В. Чемерис)
.