СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДУ́БЧИК
, а, ч., розм.
1
.
Те саме, що дубе́ць 1
.
Зломивши дубчика з кущів, Щоб півня добре стьобонути, Перехрестивсь він та й побрів
(Я. Щоголів)
;
Ляля підходить до тільки-но посаджених кущів ясмину й виламує дубчика
(Остап Вишня)
;
Козаки після дичини смачно сьорбали чай, настояний на ожинових дубчиках
(В. Шкляр)
.
2
.
Зменш.-пестл. до дуб 1
.
І справді, скілько
[скільки]
тут Сокири ні бряжчали, Ні дубчика, ні липки не стяли
(Є. Гребінка)
.