СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДУБУВА́ТИЙ
, а, е.
1
.
зневажл.
Те саме, що дубоголо́вий.
– Записано його в Орську
[фортецю],
де батальйоном командує майор Мєшков, людина надзвичайно обмежена і дубувата
(З. Тулуб)
;
// 
Позбавлений розумного змісту
.
Дубуваті запитання
[ставлять учні],
чи можна .. у Києві купити все-все, чи можна у київські вузи вступити без хабара, чи повернеться Остап після завершення навчання у рідну школу як вчитель суспільствознавства
(С. Процюк)
;
Наш кавалер .. почав розповідати одну історію, яка сама по собі була справді вельми гарна, та не в такому переказі: він страшенно псував її – то ті самі слова разів по п'ять та по шість повторював, то .. часто плутав імена, не кажучи вже про те, що висловлювався якоюсь дубуватою мовою
(М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо)
;
// 
у знач. ім. дубува́тий,
того,
ч.; дубува́та,
тої,
ж.
Нерозумна, тупа людина
.
Невже виставляти людей у вигляді примітивних, дубуватих, тупоголових, висміювати їхню мову, глумитися з національних світочів – це свобода слова?
(з публіц. літ.)
.
2
.
Твердуватий, із товстою твердою шкіркою
.
Молокан .. не зовсім долюблював дубуваті узбецькі дині
(Іван Ле)
.