СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДУБО́К
, бка́, ч.
1
.
Зменш.-пестл. до дуб 1, 2
.
Прийшов хазяїн, висмикнув кілок І посадив дубок – Нехай, мов, буде у садочку
(Л. Глібов)
;
А на березі ріки Три стоять стрункі дубки
(Л. Первомайський)
;
Ми об'їхали дубок з корми. За кормою на тросi прив'язано маленького пузатого човника. Вiн має таку ж форму, як дубок, так пофарбований – i здається малим дитинчам, рибинкою великого кита – дубка
(Ю. Яновський)
;
* У порівн.
Василина починає готувати юшку, з посмішкою думаючи про вчителя: такий уже славний він, а міцний, мов дубок
(М. Стельмах)
.
2
.
розм.
Коротка товста колода, перев. з дубового стовбура
.
– Отам можна посидіти, – сказав він, показуючи очима на дубки, що лежали під стіжком сіна
(С. Журахович)
;
Ступаючи, немов на гору, Де губиться ледь видний слід, Старий учитель вийшов з двору, Сів на дубках біля воріт
(Л. Первомайський)
.