СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДУБЛЯ́НКА
, и, ж., розм.
Верхній одяг із дубленої овчини хутром досередини, шкірою зовні
.
Переконала-таки, здався перед її умовлянням. Буде в Нельки тепер свій завмаг, з-під землі діставатиме для матері шуби та дублянки...
(О. Гончар)
;
У приймальні на вішалці – Наче на вітрині: Шуби, куртки та дублянки Чорні, жовті, сині
(П. Глазовий)
;
Дружина у плечі виштовхує: і не думай, їдь, по дублянці купиш нам з дочкою
(В. Дрозд)
.