СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДУБЛЕ́Т
, ч.
1
.
род.
а.
Другий примірник чого-небудь; один із двох однакових предметів (у музеї, колекції і т. ін.)
.
На полиці є кілька однакових книг (дублетів)
(із журн.)
;
Дублет картини
;
// 
лінгв.
Другий варіант якої-небудь мовної одиниці (слова, словосполучення і т. ін.)
.
Українська абстрактна лексика і термінологія, запозичувана з інших мов, часто мала українські дублети, наприклад: опінія – громадська думка
(В. Русанівський)
;
Дублетом фразеологізму “на короткій нозі” є вислів “на дружній нозі”
(з навч. літ.)
;
Стилістичний дублет
.
2
.
род.
у,
мисл.
Одночасний постріл з обох стволів мисливської двоствольної рушниці; дуплет (у 2 знач.)
.
Промайнуло .. кілька чирят, і я гукнув приятелеві. Його дублет розтяв тишу, і чирята непошкоджені подалися своїм повітряним шляхом
(Олесь Досвітній)
.
3
.
у знач. присл. дубле́том.
Одночасно з двох стволів мисливської двоствольної рушниці
.
Карпо заклав у дубельтівку два набої і, піднісши цівкою догори, вистрілив дублетом
(Олесь Досвітній)
;
Дмитро .. схопив рушницю.., втиснув приклад у плече і дублетом ударив на вогник, що саме, випереджуючи вибух, розцвів у дубняку
(М. Стельмах)
.