ДУБЛЕ́Т
, ч.
1
. род.
а.
Другий примірник чого-небудь; один із двох однакових предметів (у музеї, колекції і т. ін.)
. На полиці є кілька однакових книг (дублетів)
(із журн.)
;Дублет картини
;//
лінгв.
Другий варіант якої-небудь мовної одиниці (слова, словосполучення і т. ін.)
.Українська абстрактна лексика і термінологія, запозичувана з інших мов, часто мала українські дублети, наприклад: опінія – громадська думка
(В. Русанівський)
;Дублетом фразеологізму “на короткій нозі” є вислів “на дружній нозі”
(з навч. літ.)
;Стилістичний дублет
.2
. род.
у,
мисл.Одночасний постріл з обох стволів мисливської двоствольної рушниці; дуплет (у 2 знач.)
. Промайнуло .. кілька чирят, і я гукнув приятелеві. Його дублет розтяв тишу, і чирята непошкоджені подалися своїм повітряним шляхом
(Олесь Досвітній)
.3
. у знач. присл. дубле́том.
Одночасно з двох стволів мисливської двоствольної рушниці
. Карпо заклав у дубельтівку два набої і, піднісши цівкою догори, вистрілив дублетом
(Олесь Досвітній)
;Дмитро .. схопив рушницю.., втиснув приклад у плече і дублетом ударив на вогник, що саме, випереджуючи вибух, розцвів у дубняку
(М. Стельмах)
.