СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
ДУ́БЛЕНИЙ
, а, е.
1
.
Дієпр. пас. до дуби́ти.
Для дослідів використовували контрольні зразки шкіри, дублені стабілізованим цирконієвим дубителем
(з наук. літ.)
;
Де не взялися вершники. Притримали гарячих коней, загарцювали поряд. Вусаті, грізні, всіма вітрами дублені запорожці
(Василь Шевчук)
;
Акула був схожий на кіношного плейбоя: волосся у нього теж було вигоріле, шкіра – дублена водою і сонцем, мускули так і перли з футболки невизначеного кольору
(І. Роздобудько)
.
2
.
прикм.
Який піддавався дубленню
.
Пригадай, як гримів у поході барабан наших дублених шкур
(Л. Первомайський)
;
// 
Зробл. із шкур, що піддавалися дубленню
.
Вискакує з кабіни чоловік у дубленому кожусі
(А. Шиян)
;
Селім оглянув чоботи й шинелі офіцерів, навіть устав і помацав їх – чи міцні, його зацікавив і новий дублений кожушок Стефана
(Б. Левін)
.
3
.
прикм., перен., розм.
Обвітрений, огрубілий (про шкіру обличчя, рук і т. ін.)
.
З'єднав
[Лесь]
свою долоню з Мар'яновою, і на них строкарі .. почали класти свої дублені, репані і морщені руки...
(М. Стельмах)
.