ДУБІ́ВКА
, и, ж.
1
. Сорт дині, що дає плоди з твердою шкірою та соковитим цукристим м'якушем
. Узбецькі дині – то не звичайні дубівки чи качанки
(Іван Ле)
.2
. Плід цієї рослини
. Молодий Радюк розрізав диню; насіння не вилилось, а випало довгими зліпленими рядками, – прикмета, що диня була не проста, а дубівка. В повітрі полився аромат
(І. Нечуй-Левицький)
;– Ми тобі теж дині залишили. Дубівка. Ух смакота!
(П. Загребельний)
;Ми з Борзаківським з'їли в Остапенковім саду велетенську, в жовтих порепах диню-дубівку, вельми смачну
(Ю. Мушкетик)
.3
. Старовинний великий човен, видовбаний із стовбура дуба
. – Ну, очі, приміром, я вмію заплющувати, – мовив отаман, пересягаючи ногою борт легкої дубівки
(Ю. Мушкетик)
;Біля о. Хортиця був знайдений давній човен, імовірно, часів Київської Русі. За версією археологів, з легких і маневрених суден-дубівок складалася частина флоту князя Святослава, який загинув біля Хортиці 992 року в бою з половцями
(з наук.-попул. літ.)
.