СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДУБИ́ТИ
, дублю́, ду́биш; мн. ду́блять; недок., що.
1
.
Обробляти шкуру або іншу сировину вимочуванням у спеціальному розчині або настої певних рослин
.
Льняну основу на килими дублять у виварі з кори дуба
(з наук. літ.)
.
2
.
перен., розм.
Обвітрювати, робити згрубілим (про шкіру обличчя, рук і т. ін.)
.
Морози дублять руки й відмерле волосся
(Валерій Шевчук)
.
(1)
 
Линтварі́ дуби́ти
з кого, діал.
жорстоко бити, карати кого-небудь за щось
.
– Як згадав, як з мене мій рідний батько линтварі дубив ні за що ні про що, – опустив батіг .. Хай, думаю, хоч мої діти небитими ростуть
(Григорій Тютюнник)
.