СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ДУБИ́ЛЬНИЙ
, а, е.
Стос. до дублення
.
Чепіжка послав сина вчитися, а собі згодом найняв робітників, таких, що зналися на лимарській та дубильній справах
(Л. Юхвід)
;
// 
Признач. для дублення
.
На кафедрах технології шкіри і хутра та хімії Київського державного університету технологій та дизайну розроблена електрохімічна установка для очищення відпрацьованих дубильних розчинів
(з наук. літ.)
.