СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ДУБА́СИТИ
, а́шу, а́сиш, недок., фам.
1
.
кого і без прям. дод.
Сильно бити кого-небудь
.
Я звалив його і почав дубасити, по чому влучав, кулаками
(Б. Грінченко)
;
Колись у тюрмах за тютюновий дух до смерті дубасили
(М. Стельмах)
;
[
Маляр
:]
Пам'ятаєте, колись у дитинстві мене хлопчаки дубасили, а ви обороняли?
(О. Коломієць)
.
2
.
по чому, у що.
Сильно стукати, ударяти
.
Кремезні пахолки згребли в'язня, звалили на сніг. Один усівся на спину, а другий стягнув чоботи і почав замашним кийком дубасити по підошвах
(В. Малик)
;
Дубасити в двері
.