СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
ДУБ
, а, ч.
1
.
Багаторічне листяне дерево родини букових із міцною деревиною та плодами – жолудями
.
Товсті граби, берести, дуби, клени стояли, ніби густо наставлені стовпи, з зеленою покрівлею зверху
(І. Нечуй-Левицький)
;
Дуб стояв, не скинувши ще сухого торішнього листу
(Ю. Смолич)
;
Глухо шуміли віковічні дуби на кручі дністровській, і юнак чув сумовитість та тугу в тому бентежному гомоні
(О. Бердник)
;
* У порівн.
Паллант .. стоїть, як твердий дуб
(І. Котляревський)
;
// 
Деревина цього дерева
.
Сосна в Київській Русі відома як основний будівельний матеріал для меблів. Іноді використовували і дуб
(з наук.-попул. літ.)
.
2
.
іст.
Великий човен, видовбаний із суцільного дерева (перев. дуба) або зробл. із дощок
.
Наш дуб помчало за водою
(О. Стороженко)
.
3
.
розм.
Речовина, що використовується для вичинки шкіри
.
Швець дубом шкури пересипа
(Номис)
.
4
.
зневажл.
Про тупу людину; дурень
.
Двоє дубів у штанях теревенять на тему, потрібно чи не потрібно письменникові мати дітей
(І. Жиленко)
.
Става́ти / ста́ти ду́ба (ду́бом)
(1)
 
Чо́рний дуб
морений дуб, що відзначається високою питомою вагою, міцністю і гарним чорним кольором
.
Я увійшов у великий темнуватий покій .. Двері з чорного дуба, весь плафон з дуба й горіха, горорізьба над вікнами, гобелени на стінах і старовинні портрети польських королів
(Л. Старицька-Черняхівська)
;
Князь стоїть біля важкого, різьбленого з чорного дуба стільця на помості
(С. Скляренко)
;
Отець Данило мовчав, ухопившись обома руками за край заборола... чорнi його пальцi вгризалися нiгтями у чорний дуб
(Р. Федорів)
;
Чорного кольору набуває деревина деяких дерев після довгого перебування у воді (чорний дуб)
(із журн.)
.
(2)
 
Ба́рхатний дуб,
бот.
амурське коркове дерево
.
Я милувався вашими посадками амурського бархатного дуба
(О. Донченко)
;
(3)
 
Ко́рко́вий (про́бковий) дуб
вічнозелене дерево, з кори якого роблять корки (у 2 знач.)
.
Цілий гай з коркового дуба... Просто собі оддери шматочок кори й затикай
(Остап Вишня)
;
Старий ільм, розколовшись, упав на верхів'я лип і пробкових дубів
(О. Довженко)
.
[Аж] воло́сся (во́лос, чуб) підніма́ється (підійма́ється, встає́, стає́, лі́зе і т. ін.) / підні́меться (вста́не, ста́не, полі́зе і т. ін.) [вго́ру (догори́, ди́бом, ду́бом, сторч і т. ін.)]
Да́ти (врі́зати) ду́ба
(4)
 
Дуб ду́бом
:
а)
 
дуже сильний, міцний (про людину)
.
Робота в його руках горить. Ступить – земля гнеться. Ударить кулаком – довбні не треба. Дуб дубом мужик
(У. Самчук)
;
б)
 
надзвичайно тупий, дурний
.
Він страшенно усе таке начальствене любив, щоб коло вищеньких, хоч сам – дуб дубом, і – ухопився
(В. Дрозд)
;
Не з ду́ба впа́сти
Плести́ (пра́вити) сухо́го (сма́леного) ду́ба
Як ду́рень (дурни́й) з ду́ба (з пе́чі)