ДРЯ́ХЛИЙ
, а, е.
Немічний від старості; слабосилий
. Проводжало партизанів мало не все населення слободи. Дома залишилися тільки дряхлі старики, хворі та діти
(А. Шиян)
;Старець знав, що ця подорож буде останньою: літа, яким забув лік, гнули все нижче до землі, дряхле тіло просилося на вічний спочинок
(Р. Іваничук)
;//
Слабий, тихий (про голос)
.– Подивися в воду на свою вроду! – відказав він дряхлим дідівським голосом
(І. Франко)
;Болісно з печі снується темрявою дряхлий голос старої матері
(Мирослав Ірчан)
;//
перен., розм.
Надзвичайно старий, зношений (про предмет)
.Дряхла хатина затріщала під його
[вітру]
напором(І. Франко)
;В хаті зробилося тихо. Лиш вітер вив надворі і вдирався крізь дряхлі стіни
(Б. Лепкий)
.