СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ДРЯ́ХЛИЙ
, а, е.
Немічний від старості; слабосилий
.
Проводжало партизанів мало не все населення слободи. Дома залишилися тільки дряхлі старики, хворі та діти
(А. Шиян)
;
Старець знав, що ця подорож буде останньою: літа, яким забув лік, гнули все нижче до землі, дряхле тіло просилося на вічний спочинок
(Р. Іваничук)
;
// 
Слабий, тихий (про голос)
.
– Подивися в воду на свою вроду! – відказав він дряхлим дідівським голосом
(І. Франко)
;
Болісно з печі снується темрявою дряхлий голос старої матері
(Мирослав Ірчан)
;
// 
перен., розм.
Надзвичайно старий, зношений (про предмет)
.
Дряхла хатина затріщала під його
[вітру]
напором
(І. Франко)
;
В хаті зробилося тихо. Лиш вітер вив надворі і вдирався крізь дряхлі стіни
(Б. Лепкий)
.