СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
ДРЯПІ́ЖНИК
див.
драпі́жник
.
ДРАПІ́ЖНИК
, ДРЯПІ́ЖНИК, а, ч., розм.
Той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, хабарник, драпіка, дряпіка, драпічка
.
Як почули про ту нову конституцію Медведі, Вовки і всякі інші драпіжники! От варто було побачити, який переполох між ними вчинився
(І. Франко)
;
Дворянин Сельський був знаний як наклепник, фіскал і драпіжник
(П. Панч)
;
// 
Той, хто краде, грабує, вбиває
.
[
Годвінсон
:]
Слухай, Сіонська дочко! Ось летять на тебе дряпіжники з обличчям мідяним... Нема тобі рятунку...
(Леся Українка)
;
– Терентій зразу зачинив їх
[коней]
у стайні, пошептався із отим крадієм чи драпіжником, спровадив його кудись огородами
(М. Стельмах)
.