СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ДРЯПІ́ЖКА
ДРАПІ́ЖКА
, ДРЯПІ́ЖКА, и, розм.
1
.
ж.
Віднімання, захоплення обманом або силою чого-небудь у когось; здирство, грабіжництво
.
– Позичиш? А під які проценти? Та це ж просто драпіжка!
(із журн.)
.
2
.
ч. і ж.
Те саме, що драпі́жник, дряпі́жник.
Од панів тікали
[люди]
в козаки, давали військовим дряпіжкам басаринки, щоб записали в “компут козачий”
(Панас Мирний)
;
Батько гнав у шию ледарів, п'яниць, дряпіжок, прихованих ворогів
(М. Стельмах)
.