СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ДРЯ́ПАТИ
1
, аю, аєш, недок.
1
.
кого, що.
Зачіплюючи чим-небудь гострим, твердим, робити подряпини
.
Попереду підмажемо колеса, Щоб млин не торохтів І шестерня довготелеса Не дряпала боків
(Л. Глібов)
;
Вона
[квочка]
дзьобала Петруся в лоб, у голову, била його крилами, дряпала пазурами...
(О. Донченко)
;
// 
Шкрябати, дерти по чому-небудь
.
Одна
[собака],
добігши до самого віконця, заскиглила і стала дряпать лапами і скребти землю
(О. Стороженко)
;
В кишенях він завжди носив коробочки з різними жуками, і ті жуки дряпали, шелестіли, скреблися в коробочках
(О. Донченко)
.
2
.
що і без прям. дод., перен., розм.
Писати, креслити нечітко, нерозбірливо, недбало
.
Я така рада завжди, коли отримаю “графійку”
[листа]
від моєї Лілеї лілейної! Так же вона славно дряпає завжди і такого багато різного наскребе
(Леся Українка)
;
Андрій дряпає гвіздком якісь лінії – вони йдуть вздовж і впоперек і мають показати план заводських будівель
(Ю. Яновський)
.
3
.
що і без прям. дод., розм.
Мілко орати
.
Була ти колись і німа, і глуха, Як схилена в полі билина, І дряпала лан твій трухлява соха, І плакала ти, Україно...
(В. Бичко)
;
Вперто дряпають землю селяни
(П. Загребельний)
.
4
.
що, перен.
Подразнювати що-небудь, роздратовувати
.
Сухе повітря, наповнене гірким глиняним пилом, дряпало в горлянці за кожним подихом
(В. Підмогильний)
;
Дим в'їдався в очі, дряпав горло – все навколо проймав його гіркий, ядучий запах
(С. Журахович)
.