ДРУ́ЗКИ
, зок, мн., розм.
Невеликі частини, шматки чого-небудь
. Стіл жалібно похилився додолу, держачись тільки на одній нозі, а все, що було на йому
[ньому]
– папери, каламар, рямці, бюст – усе в друзках лежало долі(Б. Грінченко)
;Вагонне скло розтрощено, під ногами скрегочуть скляні .. друзки
(О. Гончар)
.◇
(1)
На (в) дру́зки (на (в) дрі́зки),
зі сл.
– розбитися
,
розлетітися
і т. ін.повністю, дощенту
.Проснувся
[Іван] –
палка летить назад... Він підставив мізинний палець – вона у друзки розсипалась(з казки)
;Є ще хід з притвору, і там лише висячий замок... Добрячий удар ломом, і він розлетиться в друзки
(М. Старицький)
;Я .. з розгону наскочив на стілець і разом з ним гримнувся на підлогу, а ваза в моїй руці розлетілася на дрізки
(М. Трублаїні)
;Мала
[Інна]
перед собою поверженого ворога і вже остаточно розбиту на друзки ту останню краплю надії, яка .. все ще бриніла на споді душі(В. Дрозд)
.