СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ДРУ́ЗІ
ДРУГ
, а, ч. (мн. дру́зі, ів).
1
.
Особа, зв'язана з ким-небудь дружбою, довір'ям, відданістю; товариш, приятель; протилежне
ворог
.
Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Росли брати, зростали, та не були друзями
(М. Коцюбинський)
;
[
Надія
:]
Невже ви не відчуваєте, що я ваш друг?
(О. Корнійчук)
;
Стільки років пройшло від смерті Петрика, а його друг, чути, носить у серці мовчазну тугу
(Г. Колісник)
;
* У порівн.
І людські голоси мене вітали, Мов друга давнього
(Леся Українка)
;
// 
Особа, зв'язана з ким-небудь взаємним коханням, любов'ю; коханий, любимий
.
Без тебе не любий мені був би світ, Ти – більше, ніж муж! Ти мені друг і товариш!
(І. Нехода)
;
// 
(одн. дру́же, мн. дру́зі).
Уживається в кличному відмінку при ввічливому, поблажливому або іронічному звертанні
.
А може, ще добро побачу? А може, лихо переплачу? Води Дніпрової нап'юсь, На тебе, друже, подивлюсь
(Т. Шевченко)
;
Під віконце хтось помалу підступає. Тут поет не втерпів: “Хто там?” Невідомого питає. “Якщо злодій, то запевне Помиливсь ти, любий друже!”
(Леся Українка)
;
Друзі мої, земляки і брати! Трудно до вас долетіть, допливти, – Дуже далеко
(П. Воронько)
.
2
.
чого.
Прихильник, захисник кого-, чого-небудь
.
Він почував себе демократом, другом народу, який не має чого боятись
(М. Коцюбинський)
;
Без гучних прожив він
[Остап Вишня]
декламацій. – А в душі поезія цвіла! Друг людини, друг природи й праці, Грізний ворог нечисті і зла
(М. Рильський)
;
Співай, поете, будь завжди хорошим другом правди й сили
(В. Сосюра)
.
(1)
 
Чотирино́гий друг
собака.
Він нічого й нікого не боявся з чотириногим другом своїм, бо рідко який хижак міг би вистояти проти цього могутнього пса
(А. Дімаров)
;
Коли Олександра призвали в армію, у прикордонні війська, він взяв із собою собаку. Перед цим він пройшов зі своїм чотириногим другом спеціальну підготовку в обласному клубі службового собаківництва
(з газ.)
;
(2)
 
Щи́рий друг (това́риш, при́ятель)
справжній, вірний друг, товариш, приятель
.
Мені ж, о Господи, подай Любити правду на землі І друга щирого пошли!
(Т. Шевченко)
;
Спасибі тобі, мій рідний брате, щирий товаришу, за твою ласку і добре діло!
(Панас Мирний)
;
Він не мав у місті ніякого щирого приятеля
(І. Франко)
.