СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ДРУЖКО́
, а́, ч.
Одружений чоловік, який на запрошення родичів жениха є головним розпорядником весільного обряду
.
Наум, бачивши, що вже усе готово, став одбирати людей: кого дружком, .. кого у старости, жінок у свашки
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
За дружка був Микола Потоцький .. Єремія повіз молоду до костьолу
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Дай проїхати он до тієї хати! – кричав дружко
(О. Довженко)
;
* У порівн.
Після вчорашньої пороші кожне дерево, як весільний дружко, було пов'язане таким тонким рушником, що крізь нього відчувалися узори і напіврозкриті вічка потрісканої кори
(М. Стельмах)
.